«Сонячна машина» - це перший український науково-фантастичний та утопічний роман Володимира Винниченка. Твір був виданий в 1928 році і став об'єктом різних оцінок та трактувань. Деякі літературознавці вважали його утопією, інші - антиутопією, а деякі заперечували його утопічність. Володимир Винниченко навіть мріяв номінувати цей роман на Нобелівську премію з літератури.
У цьому романі, який був написаний В. К. Винниченком у 1922-1924 роках (Берлін 1922 - Равен 1924), присутні елементи соціальної утопії та наукової фантастики. Його вважають одним із найвідоміших творів письменника.
Перша публікація роману відбулася у 1928 році, а згодом він був перевиданий багато разів і включений до збірок творів автора.
Сам автор наголошував на образно-символічному характері произведення, називаючи "Сонячну машину": "...величезним символом всіх утопічних та неправомірних прагнень, які в історії були експериментовані на території СРСР, починаючи з утопістів Сен-Сімона, Фур'є, Оуена, пройшовши до наукового фантаста Маркса та закінчивши практичним мрійником Леніним".
Сюжет роману «Сонячна машина» розгортається в 1922-1924 роках після закінчення першої світової війни і відбувається в різних країнах, а не лише в Німеччині й Європі, але і по всьому світу. Центральними персонажами є верховоди сучасного фінансово-промислового капіталу, такі як гумовий фабрикант і президент Об'єднаного Банку Мертенс і його оточення.
Король Німеччини, Мертенс, збагатившись, покупає все, що можливо - уряд, парламент, банки, підприємства, поліцію, пресу і навіть прагне придбати древній аристократичний герб разом із його власницею, родовитою принцесою Елізою. Він мріє володіти світом і перетворитися на всемогутнього правителя.
У той час Німеччина зображується в романі як країна, сповнена безжалісних і нещасних істот, занурених у безумство та моральну занедбаність.
Протиставлено могутній економічній силі геніальний винахід інженера Рудольфа Штора - сонячна машина, що символізує визволення від утиску і свободу від економічних, соціальних та політичних обмежень.
Автор убедливо демонструє, що коли людина намагається піднятися над добром і злом і стати всемогутньою, вона стає навіть не вільною, але примітивною істотою, позбавленою високої моралі. Він показує, що рятівне вирішення полягає не лише у сонячній машині, а в усвідомленні потреби організованої праці та прагненні до нового життя. Головними напрямками сюжету є боротьба за сонячну машину та складність кохання принцеси Елізи до геніального плебея Рудольфа Штора.
У романі «Сонячна машина» герої мають різноманітні характеристики та зображені з різних сторін. Основні герої, які привертають увагу, це Еліза, Мертенс та Рудольф Штор.
Також в творі зустрічаються інші персонажі, такі як граф Еленберг, князь Альбрехт, брати Штори - Макс та Ганс. Вони характеризуються розрахунковістю та точністю, але виявляють гуманність і справжній інтерес до благополуччя населення держави.
Усі герої роману сповнені життєвих суперечностей, та саме через це вони стають реалістичними й актуальними для читача.
У романі «Сонячна машина» є багато символічних образів, які несуть глибокий зміст і підкреслюють тему твору.
Один з таких символів - це час. У світі утопії, де дія відбувається, час став абстрактним і стоїть на місці. Застій і бездіяльність символізують занепад життя. Позитивні події відбуваються при яскравому сонячному світлі, вдень, а погані - вночі, що підсилює символічний контраст.
Місто Берлін є символом не тільки Німеччини, але і всього світу. Його образ змінюється від активного і динамічного до мертвого та застояного після появи Сонячної машини.
Небо, що відображає події на землі, також стає символом темряви та занепаду.
Зимовий час символізує стагнацію та помертвіння сил, тоді як сонце і місяць втілюють нове, надію та пробудження.
Також колір символічний у творі: жовто-зелений прапор представляє радість, нові почуття та надію. Кольори утопії яскраві та веселі, а антиутопії - похмурі та сірі, що підкреслює різницю між цими світами.
Сонячна машина у романі є сильним символом нового початку, надії на майбутнє і світлого сподівання. Вона втілює ідею прогресу та наукових досягнень, що освітлюють душі персонажів і пробуджують нові почуття. Своїм з'явленням вона вказує на можливість створення нового світу, де жорстокість, бездіяльність і темрява будуть позаду. Сонячна машина є світлом, що проливається на темні узбережжя людської свідомості, вказуючи шлях до нової ери прогресу та просвітлення.
Письменник вірить у важливість технічного прогресу для розвитку людства. Сонячна машина символізує цей прогрес. Проте, сам винахід не робить світ кращим. Після перемоги над бездіяльністю суспільство розпадається, показуючи, що просто технологія не вирішує проблеми. Тільки коли люди стають більш морально вдосконаленими, їхні дії призводять до позитивних результатів. Таким чином, самі люди формують своє майбутнє, а не тільки техніка.
Автор підкреслює, що праця на землі є важливим компонентом життя, а рух - це саме життя. Таким чином, недоцільне використання техніки може нарушити баланс та негативно позначитись на житті індивіда та суспільства.
Петро:
Головна фішка "Сонячної машини" — ідея. Винниченко в романі намагається проникнути в суть природи людини. Розглянута велика кількість проблем. Соціальна філософія, антропологія, класові протиріччя, питання ролі мистецтва, природа влади. А ще твір підкупив психологізмом. Усі основні герої дуже класні, у кожного своя правда, своя мотивація, кожен розвивається за логікою розповіді, а не за бажанням автора. Один з головних недолік роману (а їх набагато менше, ніж плюсів) - затягнутість. Зрозуміло, що автор намагався писати новаторський роман у новаторській манері, але розкриття сюжету і образів персонажів відбувалося старими, класичними методами. "Сонячна машина" - фундаментальна праця, яка не втратила актуальності. Наївна, як і будь-яка утопія, але цікава.
Оцінка: 4 з 5
Марія:
У романі "Сонячна машина" В.Винниченко виступив як концептуальний новатор. Твір є спробою жанрового синтезу: тут поєднані і утопія, і наукова фантастика, соціальний і любовно-психологічний роман. Сам автор класифікував свій твір як реалістично-символічний роман. Ідеї роману співзвучні розробленій автором етико-філософській концептуальній системі "конкордизму" ("сонцеїзму"), згідно з якою кожному властиво природне прагнення до щастя, — тому людину можна змінити на краще, — удосконалювати, перевиховати, — за допомогою відповідної філософії.
Оцінка: 4 з 5
Орест:
Книгу почав читати усвідомлено, як перший український фантастичний роман, тим більше він належить перу такої особистості як Винниченко. З автором я був знайомий і раніше, читаючи деякі його підліткові твори; його розповіді були реалістичні, з хорошим складом, без пропаганди, загалом мені дуже сподобалися. Чогось подібного я очікував і від цього твору, більш того, цікаво було дізнатися стиль автора в фантастичному антуражі, перевірити його дар передбачення, а також дізнатися автора краще, як політика, глибше заглянути йому в душу. Ну що ж - я абсолютно розчарувався в авторові. З художньої точки зору твір не витримує ніякої критики і викликав у мене суцільне розчарування. Ніякої схожості з творчістю автора в малій формі. Суцільні повтори, великовагові описи, дивні художні звороти типу «телячі очі», як позитивна характеристика; важка композиція з безліччю героїв, які відразу валяться на читача, а автор без будь-яких пояснень нескладно перескакує між ними. Автор наполягає на парадоксальній для мене думці, що варто тільки дати людству безкоштовну і якісну їжу, як все в один момент зупиниться, бо всі будуть жувати і валятися, не буде панів і рабів, залишаться тільки жуйні тварини. І хоч до кінця твору у людей у автора таки прокидається схильність до праці, але я все одно в корені не поділяю його допущення. Я міг би ще більше написати :), але пора закінчувати, думаю основний посил і так ясний ... хоча в кінці читача чекає ще й банальний посил в дусі: любов, яка, перемагає все…
Оцінка: 3 з 5