«Балада про соняшник» Івана Драча - це поетичний твір, який поєднує баладний стиль з елементами фантастики. У вірші описується незвичайна ситуація, де соняшник і сонце оживають і взаємодіють між собою. Подивившись сонце на велосипеді, соняшник набуває зелених рук і ніг, що створює химерний образ. Це твір, що захоплює своєю оригінальністю та несподіваністю подій. 

Це єдина модерна балада, яка входить до переліку літератури для підготовки до ЗНО. Її автора називають "сонячним поетом".

«Балада про соняшник»: аналіз

• Тема: Народження поета і його роль у творінні поезії.
• Ідея: Поет повинен не лише прагнути до високих вершин у своїй творчості, але й міцно корінитися в рідному ґрунті та національній культурі. Тільки такий творець здатний розкрити сонце поезії, що назавжди зберігає в собі палке захоплення цим світлом.

«Балада про соняшник» Івана Драча має особливу композицію, яка допомагає створити напруженість та драматизм у творі. Він використовує контраст між нормою і ненормою, нормативними обмеженнями і творчою свободою художника. У цьому вірші автор висловлює своє бачення мистецтва та роль художника в суспільстві. 

За жанром твір Івана Драча - це модерна балада, де поет вдається до осучаснення фольклорного жанру, втім, зберігаючи його характерні риси. В творі присутні метаморфози (перевтілення) та драматизм, що надає йому особливої глибини та емоційності.

Щодо форми вірша, «Балада про соняшник» принадлежить до верлібру, що означає, що він має вільну форму без обмежень метрики і ритму. Такий підхід дозволяє авторові виразити свої думки і почуття найбільш природним та ефективним способом, додавши особливої витонченості та експресії до віршованого тексту.

У вірші "Балада про соняшник" зустрічаємо такі герої та образи:

• Сонце - символ світла й енергії, втілює творчу енергію та ідеал прекрасного.
• Соняшник - як "маленька копія" сонця, нагадує про можливість людини творити прекрасне.
• Хлопчисько - втілення дитячої наївності, несформованості, допитливості в пізнанні світу та безтурботності.
• Дядько - олюднений образ сонця, що втілює дорослість, зрілість, та є взірцем для дитини.

Що символізує сонце у творі «Балада про соняшник»?

У творі «Балада про соняшник» Івана Драча, сонце символізує різні ідеї та концепції, які допомагають розкрити глибину твору. Основні символічні значення сонця в цьому творі можуть бути такими:

• Сила та енергія: Сонце у творі виступає як джерело сили і енергії, яка надає життєву силу соняшнику. Воно втілює потужну природну силу, яка допомагає соняшнику рости і розквітати. Це символізує життєдайну енергію та потужність природи.
• Ідеалізм і світло: Сонце також може символізувати ідеали та світло. У творі сонце втілює ідеї чистоти, краси і духовності. Воно є втіленням прекрасного і символізує пошук ідеалів у світі, де все навколо здається сірим і одноманітним.
• Волю та незалежність: Сонце у творі може також символізувати волю та незалежність. Воно виступає як сила, що надає соняшнику змогу рости та розквітати незалежно від зовнішніх обставин. Це символізує бажання людини бути вільною і самостійною у своїх діях та рішеннях.

Таким чином, сонце у творі «Балада про соняшник» символізує силу, енергію, ідеали, світло, волю та незалежність. Воно допомагає розкрити глибину твору та передати його головні ідеї.

«Балада про соняшник»: художні засоби 

У «Баладі про соняшник»" Іван Драч використовує різні художні засоби для створення виразного образу і передачі настрою.

Наприклад, він використовує інверсію, коли описує зелені руки і ноги соняшника: 
"В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене". 
Цей прийом допомагає надати образу соняшника більшої експресії та виразності.

Інші художні засоби у творі:

Анафора:

"Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина,
і лежав у піску..."

Метафора:

"Щоб стати навіки соняшником" — виражає бажання бути постійним джерелом радості і творчості.

Уособлення:

"В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина,
і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки" — зображення соняшника як живої істоти.

Гіпербола:

"І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні" — вираження сильного, довготривалого захоплення.

Епітети:

"шорстке і зелене тіло", "красиве засмагле сонце", "золоті переливи кучерів", "червона сорочка", "золоте німе захоплення", "сонце моє оранжеве" — розкривають характеристики предметів та образів.

Риторичні звертання-оклики:

"Дайте покататися, дядьку!", "Поезіє, сонце моє оранжеве!" — звертання з виразом емоцій чи прохання.

Риторичне запитання:

"Дядьку, хіба вам шкода?!" — запитання з очікуваною відповіддю.

Висновок

Отже, «Балада про соняшник» Івана Драча - це поетичний твір, що поєднує баладний стиль з елементами фантастики. Він описує незвичайну ситуацію, де соняшник і сонце оживають і взаємодіють між собою. Твір вражає оригінальністю та несподіваністю подій. Художні засоби, такі як інверсія, використовуються для створення виразного образу соняшника.