Твір Михайла Коцюбинського «Інтермеццо» є новелою, яка описує період у творчості ліричного героя, коли він перебуває у творчому кризі. У творі використовується символіка музичного «інтермеццо» як паузи або перерви в творчості, яка дозволяє герою знайти внутрішню гармонію та знову знайти натхнення.

Назва твору «Інтермеццо» походить з італійської мови і означає музичний твір, що виконується в перервах між актами трагедії чи опери. У музиці також існує інструментальна п’єса довільної будови або окремий оркестровий епізод в опері, що сприймається як музичний антракт між актами опери.

Історія написання 

Твір «Інтермеццо» Михайла Коцюбинського був написаний у 1908 році в місті Чернігові. Повість складається з 11 частин, в яких зображено духовне відновлення художника, що зазнав кризи творчості, після зустрічі з природою.

Ідея написання новели виникла у письменника під час літнього відпочинку у селі Кононівці на Полтавщині, куди його запросив меценат Є. Чикаленко. Під час відпочинку Коцюбинський зібрав враження, які пізніше використав у творі. У листі до дружини він написав: «Писати почав та й кинув. Не хочу. Якась така мрачна тема, важка, а тут і так не весело. Лучче буду гуляти, спочивати, читати книгу природи, збирати матеріал. Як зберу, то щось напишу...».

Після повернення до міста Коцюбинський почав активну роботу над твором. В основу новели були покладені особисті враження від відпочинку в селі. У листі до редактора журналу «Літературно-науковий вісник» він повідомив про завершення роботи над твором, який отримав назву «Інтермеццо». Новела була опублікована на початку наступного року в журналі «Літературно-науковий вісник».

Аналіз твору

Головний герой твору, митець, перебуває у творчому кризі, він не може знайти натхнення для створення нових творів і відчуває внутрішню порожнечу. У пошуках внутрішнього спокою він вирушає на прогулянки в природу, де знайомиться з селянином, який стає для нього наставником і допомагає знайти внутрішню гармонію.

Особливістю новели є вдале поєднання різноманітних прийомів зображення — ліричної розповіді, елегійних мотивів — з тонкою іронією та гострою сатирою. Велику роль у новелі відіграють не лише кольори, а й відтінки, нюанси освітлення, поєднання барв.

У творі Коцюбинського використовуються також метафори, асоціації та інші літературні засоби, що допомагають передати настрій та емоції героя.

Кульмінацією новели стає зустріч митця з селянином, яка дозволяє герою знайти внутрішню гармонію та знову знайти натхнення. Така страхітлива інформація внаслідок благодатного впливу на психіку ліричного героя прекрасної природи вже не лякає письменника. Він видужав, поборов депресію, і «душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає». Це означає, що митець знову спроможний працювати над новими творами.

Висновок

Таким чином, твір Михайла Коцюбинського «Інтермеццо» є роздумами про творчість, натхнення та внутрішній світ героя. Описуючи пошуки внутрішньої гармонії та натхнення, письменник використовує символіку музичного «інтермеццо» як перерви в творчості, яка дозволяє герою знайти внутрішню гармонію та знову знайти натхнення.